Історія про стажистку Волонтерської Платформи Наталю Калантаєнко

Волонтерська Платформа не лише об’єднує організації з волонтерами, але й навчає інших створювати такі умови, аби творити добро міг кожен у будь-якому куточку України чи світу. Платформа має 9 випускників — це стажисти, які 8 тижнів проходили практику в проєкті та разом з командою Української Волонтерської Служби розвивали волонтерський рух. Однією зі стажисток є Наталія Калантаєнко.

Наталя родом з Конотопу, зараз навчається у Львівському національному університеті на міжнародних відносинах. У вільний час дівчина любить робити плівкові фотографії та колекціонує плівкові фотоапарати.

З волонтерством вона познайомилась упродовж свого життя в США, куди потрапила завдяки програмі «FLEX». «Я спробувала волонтерство й відчула, що не можу зупинитись» — так Наталя розповідає про те, як вона за рік назбирала аж 200 волонтерських годин, а потім додає: «Пам’ятаю, мій найяскравіший спогад з волонтерства в Америці — це новорічний ярмарок ялинок. Це був для мене новий, але дуже цікавий челендж».

Після повернення додому волонтерка шукала різні можливості, проте пандемія внесла свої корективи в життя кожного з нас. Однак Наталя повернулась до волонтерства, щоб продовжувати розвивати цей рух, та подалась на програму стажування в проєкті «Волонтерська Платформа».

З Українською Волонтерською Службою дівчина познайомилась випадково: шукала в інтернеті волонтерські можливості й натрапила на сайт організації. Пізніше волонтерка послухала серію подкастів, у одному з яких Анна Бондаренко, засновниця УВС, розповідала про ініціативу та загалом про волонтерський рух. Згодом Наталя натрапила на проєкт «Волонтерська Платформа», коли тривав набір стажистів. «Для мене це було дуже великим відкриттям, я кажу це на кожній презентації. Наскільки комфортно та зручно, і наскільки Платформа робить шлях волонтера легшим» — розповідає дівчина.

«У наш час люди намагаються встигнути все, і в цьому потоці інколи немає часу пошукати волонтерські можливості. Для мене мета Платформи виглядає, як полегшення волонтерського шляху кожного змінотворця» — так Наталя пояснює своє бачення проєкту. Дівчина дуже чекала стажування, оскільки для неї це був дебют у громадському секторі. Найбільше волонтерка хотіла прокачати свої скіли в нетворкінгу, і, як каже сама дівчина, її очікування точно справдились.

За 5 тижнів стажування Наталя провела аж 8 презентацій для громадських організацій та ініціатив, які шукають волонтерів, щоб спільно творити неймовірні речі. «Я навчилась працювати з Платформою, комунікувати з громадським організаціями, допомагати їм та підтримувати контакти, а також, що дуже важливо, навчилась ресьорчити — без цього в сучасному світі майже неможливо. А ще, перестала боятись публічних виступів та нових знайомств. Стажування дало мені більше впевненості й показало, що все можливо, найголовніше — не боятись» — захоплено розповідає Наталя. 

На питання «Чи плануєш ти втілювати отриманий досвід у майбутньому?» дівчина радісно усміхається та з впевненістю каже, що навички комунікації та публічних виступів, які вона здобула під час програми стажування на Волонтерській Платформі, точно ще неодноразово будуть полегшувати її життя. Наталя переконана, що буде розвивати себе у громадському секторі, адже після стажування вона стала частиною команди Української Волонтерської Служби та зараз працює на посаді асистентки СЕО.

Щодо волонтерства, Наталя також не планує зупинятись на досягнутому та навіть попри пандемію розвивати цей рух в Україні. «Я б хотіла себе спробувати у правозахисному волонтерстві. Можливо, у майбутньому, маючи більше досвіду, я відкрию свою власну ініціативу» — розповідає волонтерка про свої амбітні плани.

Але волонтери також постають перед труднощами, особливо у маленьких містах. Наталя вважає, що однією з проблем є розчарування. Люди переконані, що вони не можуть нічого змінити та покращити, хоч навіть і не намагаються: «З цим майже неможливо боротись. У молодих людей ще є азарт, але старших людей переконати набагато важче». Також на заваді стає неосвіченість у волонтерстві. Дівчина каже, що важко пояснити людям, чому волонтерський рух та громадська активність важливі.

Проте кожен з нас потребує мотивації. Для когось — це залученість до змін, які творяться навколо тебе. Ці, навіть маленькі кроки, дають вагому впевненість у тому, що ти долучаєшся до чогось важливого. Або ж мотивацією можуть слугувати біль та розчарування. В такому випадку люди вирішують долучатись до розв’язання проблеми та власноруч творити зміни. А ще, волонтерство — це не лише корисно, але й весело, бо вагому його частину займає саме нетворкінг та взаємодія з іншими людьми, об’єднаними спільними цінностями.

«Моя особиста мотивація — це внесок, про який я згадувала раніше. Мені хочеться бачити результат та зміни, хоч ці зміни починаються з маленьких кроків. Також мені важливо розвиватись та прокачувати себе, а волонтерство — це найкращий спосіб досягати цієї мети» — каже волонтерка.

Наостанок Наталя залишає пораду для всіх, хто хоче приєднатись до спільноти волонтерів: «Моя найбільша порада — не боятись помилок, бо це великий фактор росту. А також, не боятись комунікувати з новими людьми. Важливо працювати над собою, але попри це бути позитивним, незалежно від обставин».

Приєднуйся до волонтерського руху та відкривай для себе світ можливостей 🚀