Будь собою і теми для розмови знайдуться самі

Цю дівчинку ви точно знаєте, якщо перебуваєте у чаті волонтерів «Мого Телефонного Друга». Її активність, бажання ділитися цікавими моментами спілкування чи власного життя важко лишити без уваги. Тож ми дуже щасливі взяти сьогодні інтерв’ю у нашої неймовірної волонтерки Дар’ї Добровольської.

Дар’я, або Даринка, як її тепер називають у рідному для неї Львові, розпочала робити добрі справи ще в Ізмаїлі – місті, де народилася. Дівчина підгодовувала бездомних тварин, а влітку лишала для них воду, адже розуміла, як сильно вони страждають під час спеки. Така любов до чотирилапих надихнула Дарину вступати до університету ветеринарної медицини у місто Львів. Саме з цього міста розпочалась історія волонтерства Дар’ї у проєкті «Мій Телефонний Друг».

Про проєкт дівчина дізналася з Інстаграму: випадково натрапила на його рекламу, і одразу вирішила лишити заявку на участь.

«Мені сподобалася мета, яку мав цей проєкт. Я детально все прочитала, а наступного дня, як була більш вільною, вирішила зареєструватися»

Дівчина чудово пам’ятає свій перший дзвінок телефонній подрузі ­– пані Лідії з Рівного. Тоді вони проговорили півтори години, і Дарина була вражена тим, як абсолютно незнайомі люди, що не бачать один одного, можуть так довго говорити.

Окрім пані Лідії, Дар’я має ще одного підопічного – пана Василя з міста Чернівців.

Після першої розмови зі своєю телефонною подругою, у дівчини довго не йшла з голови фраза пані Лідії про те, що та дуже довго чекала на свого співрозмовника, а до неї все ніяк не телефонували.

«Тоді я подумала, що, сто відсотків, десь є людина, яка чекає так само довго на дзвінок, якщо не довше. І вирішила написати координаторці з запитанням, чи можу я попросити другого підопічного».

Так у Дарини з’явилося аж двоє телефонних друзів з Рівного та Чернівців.

Дар’я намагається телефонувати пані Лідії та пану Василю двічі на тиждень. Обговорюють телефонні друзі під час розмов різноманітні теми: погоду, тварин, улюблені страви, цікаві книжки.

«Справді, говоримо про все, про що тільки можна, і я щиро дивуюся тому, як в нас досі не закінчилися теми для розмов» – відмічає Даринка.

Дар’я із задоволенням ділиться своїми враженнями від розмов з друзями та знайомими, надихаючи їх також ставати телефонними волонтерами.

Тим, хто лише збирається здійснити свій перший телефонний дзвінок, Дарина радить не боятися, а просто бути собою, бо теми для розмов вже самі знайдуться під час дзвінка.

Дар’я вірить, що у світі немає нічого неможливого. А ми віримо, що завдяки чудовим волонтерам та волонтеркам, що беруть участь у проєкті «Мій Телефонний Друг», з кожним днем все менше і менше людей відчувають себе самотніми.

Ми дякуємо Даринці за інтерв’ю, а також за те, що з кожним днем вона допомагає нам змінювати світ на краще!